Попросити про допомогу. Відмовитися. Розповісти про біль або поділитися жартом. Для когось це усне висловлювання, для когось – вибраний символ, жест чи повідомлення на екрані. Щороку в жовтні міжнародна спільнота привертає увагу до додаткової та альтернативної комунікації – АДК.
АДК охоплює способи й засоби, які доповнюють або замінюють усне мовлення, коли воно не забезпечує комунікативних потреб людини. Це жести, предметні й графічні символи, фотографії, письмо, комунікативні таблиці та книги, електронні пристрої з мовленнєвим виходом. АДК може бути потрібна і людині, яка говорить, але не завжди може висловитися достатньо зрозуміло чи повно.
Єдиної системи для всіх не існує. Що можна використовувати за різних потреб?
- За вроджених станів і порушень розвитку –наприклад, церебрального паралічу, генетичних синдромів чи аутизму, дітям і дорослим можуть підходити комунікативні книги, таблиці символів або мовленнєві застосунки. За рухових обмежень добирають доступний спосіб вибору повідомлень: дотиком, поглядом або перемикачем.
- За порушень інтелектуального розвитку– можуть використовуватися жести, предмети, фотографії, графічні символи та електронні засоби. Їх добирають індивідуально: діагноз не визначає наперед можливостей людини. Для початку роботи з АДК не потрібно досягати певного віку чи «достатнього» рівня інтелектуального розвитку.
- За порушень зору та додаткових комунікативних труднощів– розглядають предметні й тактильні символи, адаптацію розміру та контрастності зображень. За доступного слуху можливе слухове сканування: співрозмовник або пристрій послідовно озвучує варіанти, а людина підтверджує вибір узгодженим сигналом.
- Для глухих і слабкочуючих людей із додатковими комунікативними потребами– можуть бути корисними графічні символи, письмо й текстові повідомлення. Водночас жестова мова – самостійна природна мова: її не слід ототожнювати з набором допоміжних жестів чи замінювати картками. Саме порушення слуху не означає обов’язкової потреби в АДК.
- За набутих порушень – після інсульту, черепно-мозкової травми чи при нейродегенеративних захворюваннях – використовують фотографії, ключові слова, алфавітні таблиці або пристрої із синтезом мовлення, залежно від збережених навичок. АДК може бути й тимчасовою підтримкою, зокрема під час інтубації.
Головний орієнтир – можливість людини висловлювати власні думки, робити вибір і брати участь у повсякденному житті.
